Згідно зі статистикою Міністерства внутрішніх справ Грузії, домашнє насильство – найпоширеніший кримінальний злочин у країні після крадіжки. При цьому, подібні випадки щодо чоловіків трапляються в п’ять разів рідше ніж стосовно жінок. Минулого року було порушено 4767 справ за статтею домашнього насильства, а у 2022 році лише за липень його жертвами стали понад 600 жінок, майже половина з них – мешканки Тбілісі та зафіксовано 10 випадків вбивства та понад 20 замахів.
Активісти та громадянське суспільство Грузії вкрай стурбовані – на папері держава взяла на себе низку ключових зобов’язань щодо захисту прав жінок майже 30 років тому*, але за фактом, за весь цей час існуючі закони так і не змогли її забезпечити і серйозні проблеми з їхньою імплементацією залишаються як і раніше на порядку денному.
“На жаль, система підтримки жінок, які пережили насильство, все ще не налагоджена” – розповідає Хатуна Сірадзе, РЕАктор, Консультант НКО “Танадгома”. «Ми працюємо з різними вразливими групами і можу зазначити, що тенденції до зменшення запитів поки що не видно. Наприклад, вкрай складна ситуація у секс-працівниць – одна й та сама дівчина може зробити до нас кілька візитів на місяць і щоразу з новим випадком насильства. Клієнти, поліція, партнери – загроза існує звідусіль. У Грузії все ще так: доки до критичної точки жінку не доведеш, поки на її обличчі та на тілі не буде шрамів, опіків від недопалків, вона не подзвонить і не розповість нікому. Мовчатиме, терпітиме і думатиме: «Куди мені йти?» Але, якщо вони до нас звернуться, їм буде куди!»
Хатуна знає, про що говорить: вона та ще 31 РЕАктор із 17 НКО з 2019 року працюють у 7 містах країни із захисту та юридичного супроводу постраждалих від порушення прав людини. За цей час ними зафіксовано понад 1000 кейсів, де була потрібна допомога. І більшість звернень торкнулася саме підтримки жінок.
«Лана (ім’я змінено) стала жертвою домашнього терору» – Хатуна згадує один із недавніх випадків. «Чоловік із ревнощів періодично піддав її фізичному насильству. Дівчина довго терпіла, але під час однієї з таких ситуацій викликала поліцію та її заарештували. У момент приходу правоохоронців, чоловік також був під впливом наркотиків. Але незважаючи на звинувачення та погіршення обставин, його незабаром відпустили, оскільки сестра мала зв’язки в судовій системі, а мати працювала в правоохоронних органах. Більше того, не було винесено жодного заборонного судового наказу, а щойно його випустили з в’язниці, він одразу залишив країну. Після цього випадку насильство продовжилося з боку свекрухи – Лані доводилося майже щодня викликати поліцію, яка приїжджала і… їде, так не хотіли зв’язуватися з матір’ю її чоловіка. Знущання тривали, свекруха почала виганяти дівчину з дому. Уявіть – двоє дітей на руках, без роботи (один із малюків з особливими потребами і з ним потрібно бути постійно поруч), ні аліментів, ні власного житла. Не побажаєш нікому.»
Дівчині пощастило, що під час одного з прийомів педіатр рекомендувала їй звернутися до РЕАКту. Після цього ситуація змінилася докорінно – РЕАктор (Хатуна) зв’язалася із соціальною службою, було проведено психологічні та медичні консультації, призначено допомогу (окремо дітям, окремо матері). Клієнтка пройшла освітні курси, її пов’язали з партнерською організацією “Карітас”, де вона отримує одяг та харчування. А мерія, дізнавшись про цей випадок, обіцяла окрему житлоплощу.
Жертви домашнього насильства повинні знати – у Грузії їхнє питання може і має бути вирішене. Безумовно, ситуації залежать від регіону, від місця проживання (місто чи село), соціального середовища та внутрішньої впевненості – жінці може здаватися, що немає сенсу щось змінювати, адже все одно знайдуть і повернуть. Але є кризові центри, є люди, які готові та можуть допомогти. «Чоловікам може не подобатися, що жінки все більше гадають і заявляють про свої права, але це факт. Як і те, що допомога РЕАкторів зовсім поряд. – додає Хатуна.
Потрібно пам’ятати, в Грузії багато прекрасних традицій і насильство – не серед них!
*У 1994 році Грузія ратифікувала Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW).
У 2006 році Парламент Грузії затвердив Державну концепцію ґендерної рівності. У тому ж році було прийнято низку важливих законів, включаючи Закон про викорінення домашнього насильства щодо жінок.
У 2009 році створено Державний фонд допомоги та захисту жертв та осіб, які постраждали від торгівлі людьми.
У 2010 році створено перший притулок для осіб, які пережили насильство.
У 2017 році Уряд Грузії ратифікував Стамбульську конвенцію (Конвенція Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством).
У 2022 році уряд Грузії затвердив національну стратегію захисту прав людини на 2022-2030 роки, яка включає зокрема питання гендерної рівноправності і посилення прав жінок, а також принципи боротьби проти насильства в сім’ї.
