Насильство в сім’ї – це кожен третій кейс, який реєструє РЕАктори в Таджикистані. За період 2020-2021 року в системі REAct в Таджикистані задокументовано 758 звернень, 255 з яких були від жінок, які страждають від стигми, дискримінації та насильства в сім’ї. Така статистика ще раз підтверджує той факт, що становище жінок, а особливо жінок із вразливих груп населення, залишається дуже важким у Таджикистані.
Про один з таких кейсів, ми хотіли б сьогодні розповісти детальніше, адже він показує не лише межу, до якої може бути доведена жінка, а й описує, як у таких випадках можна ефективно допомогти.
“Алло, ви мене чуєте?”
У відповідь на пандемію COVID-19 та карантинні обмеження у жовтні 2021 року РЕАкторами в Таджикистані було запущено гарячу лінію для дистанційного консультування постраждалих від домашнього насильства та порушень прав. Гіркі одкровення, сльози, каяття агресорів — за кілька місяців працівники пропустили через себе чимало сповідей:
«Іноді жінки роками вислуховують образи на свою адресу, зазнають побоїв» — ділиться Фариштамох Гулова, одна із консультанток. Їм не хочеться руйнувати родину, позбавляти дітей батька. Та й спільно нажите майно не завжди вдається поділити. Однак рано чи пізно цьому приходить кінець, і жертви знаходять сили зателефонувати нам. Кожному намагаємося допомогти, щиро вірячи — безвихідних ситуацій не буває».
Фариштамох Гулова, національний координатор системи REAct у Таджикистані
25 лютого 2022 року на телефон гарячої лінії за номером 8885 надійшов дзвінок. Його прийняла Фаріштамох. Нігора (ім’я змінено) дуже плакала, у неї був стрес. Вона говорила про те, що в неї вдома стався конфлікт із родичами і залишилася п’ятимісячна дитина на грудному вигодовуванні. Голос тремтів від холоду, він був на вулиці. Дівчина кинула слухавку, але перехожий підібрав телефон і повідомив, що вона біля будівлі генеральної прокуратури роздягнена, облилася бензином і хоче підпалити себе.
Єдиний факт, що жінка була поруч із генеральною прокуратурою, допомогло Фариштамох швидко зорієнтуватися. Вона зателефонувала до чергової частини, і попросила хлопця залишатися поряд із клієнткою. У цей час до них підійшла інша жінка, яка вкрила своїм верхнім одягом Нігору, і вони забрали її під навіс будівлі. Охоронці генеральної прокуратури попросили їх піти. Але перехожий і жінка залишалися, розуміючи жалюгідний стан дівчини.
Нам треба їй допомогти
Прибувши на місце, Фариштамох попросила дівчину заспокоїтись. У неї забрали запальничку та викликали швидку допомогу – консультантка розуміла, що треба сфокусувати свою увагу на співпраці з медиками, щоб забрати її, відвезти до лікарні та допомогти. Там Нігору викупали та залишили на ніч.
З’ясувалося, що дівчина має двох маленьких дітей, чоловік на еміграції, а вона живе зі свекрухою. Свекруха постійно ображає невістку, лає, принижує. Їй не подобається, що невістка не працює (оскільки вона доглядає за немовлям, а також не повністю ще відновилася після важких пологів). Свекруха погрожувала вигнати невістку з дому, почала бити. Через те, що Нігора поки що не працює, вона не має засобів для існування і повністю залежить від свекрухи, що дозволяє їй повністю контролювати та морально тиснути на невістку.
Фариштамох запропонувала дівчині поки що пожити в шелтері «Корвоні умед» (Караван надії). Дівчина погодилася, але спочатку треба було забрати дітей. За своєю особистою ініціативою, Фариштамох зателефонувала до комітету у справах жінок та сім’ї Хукумата (адміністрації – прим.REAct) міста Душанбе – з ним консультанти вже співпрацювали як громадська організація «Рівні можливості» розпочався процес супроводу клієнта. По-перше, знайшли батьків Нігори, немовля забрали у свекрухи і передали матері. Її здоров’я, психосоціальний стан відновилася, вона не хотіла суїциду.
Насилля в сім’ї. Як залучити до вирішення ситуації владу
Взявши паспорт Нігори, Фариштамох написала заяву скаргу від її імені до Хукумата, до комітету у справах жінок. З їхнім представником, а також головою махаллі (місцевої громади – прим.REACT), депутаткою Саєром Ашраповою, консультантка поїхала до батьківського будинку Нігори. Поговорили з її батьками, в першу чергу з батьком і спробували пояснити ситуацію, що сім’я має підтримувати дочок у будь-якому вигляді та у будь-якому статусі. Але батько був категоричним проти того, щоб Нігора поверталася до батьківського дому. Довелося вибрати іншу тактику.
Консультанти почекали поки дівчина повністю прийде до тями. Її записали на короткострокові курси з випікання у шелтері «Корвоні умед», де вона проходила реабілітацію. Там Нігора зустріла інших жертв домашнього насильства. З нею працювала психологиня, вона відновилася.
